Основні тренди змін в бізнес-середовищі за час війни представлені в дослідженні, яке презентував заступник голови з цифровізації та аналітики BigData Центру розвитку інновацій (ЦРІ) Михайло Лейченко під час виступу на заході “Схід-Експо 2023“.

“Дослідження стану, потреб та перспектив бізнесу під час війни з РФ” проведене при участі Центру розвитку інновацій, Офісу з розвитку підприємництва та експорту, проекту “Дія.Бізнес” та AdvanterGroup.

Його головні цілі:

1. відновлення економіки України в умовах повномасштабної війни та після перемоги над країною-агресором;
2. дослідження стану й перспектив бізнесу та потреб в інструментах підтримки підприємництва та експорту;
3. місцевий економічний розвиток на основі аналізу даних, розвиток регіонів та конкурентних кластерів економіки з урахуванням вже напрацьованих методик.

Серед інструментарію, який використовує проект – 150 офіційних державних реєстрів, завдяки яким є можливість отримувати різні масиви даних – від оцінок бізнес-клімату до показників експорту і фінансової звітності підприємств. Останнє є особливо актуальним в умовах введення Україною санкцій проти російських  активів в країні.

Загалом, починаючи з квітня 2022 року, проект опитав представників 999 підприємств мікро-, малого та середнього бізнесу, 15 військових адміністрацій і 125 територіальних громад.

Ключові цифри дослідження

Згідно з обнародуваними Михайлом Лейченко даними:

•  50% бізнесу вважає, що відсутність достатньої кількості платоспроможних клієнтів є суттєвою перешкодою, яка заважає у відновленні роботи;
• 48% – зазначає, що найбільшою проблематикою у взаємодії з органами влади є блокування податкових накладних;
• понад 80% бізнесу припинили планувати процес релокації на захід країни, або взагалі не розглядали такі перспективи;
• для відновлення бізнесу необхідна не лише фінансова підтримка, а й адаптація бізнес-моделей, створення нових продуктів та пошук нових ринків збуту.

Індекс активності бізнесу UBI (Ukrainian Business Index), який є комплексним критерієм оцінки стану ділового середовища, в квітні 2023 року становив 34,03 балів (із 100 можливих), досі залишаючись в зоні негативних очікувань, до якої відносяться всі значення, менші за 50. При цьому актуальний індекс активності бізнесу дещо підвищився в порівняні з лютим 2023 року (30,76), і випередив навіть максимальний показник за час війни, зафіксований в вересні 2022 року (33,9).

Інші параметри роботи українського бізнесу

З початком війни роботу припинили майже 10% підприємств

Як зазначає Михайло Лейченко, за результатами минулого року 83% опитаних підприємств зупинили роботу або скоротили обсяги виробництва. З них 9,5% зупинили діяльність, 22,2% були майже зупинені і працювали на 10-30% довоєнних потужностей, 26,2% – працювали частково (на 40-60%), 25,1% – зменшили виробництво на 10-30%. В свою чергу, 8% компаній зберегли довоєнні об’єми роботи, а ще 8% заявили про нарощування виробництва.

Варто відмітити, що закономірно найбільше підприємств повністю припинили роботу на сході (37,9%) та півдні (13,9%) України, тоді як для центральных і південних регіонів цей показник становить по 4,4%, а на заході – 1,6%.

Також дослідження вказує на найбільшу пристосованість до складних умов саме представників середнього бізнесу – наразі всі опитані респонденти в цій групі відновили діяльність. Серед малого бізнесу показник компаній, що припинили роботу, також відносно невеликий – 1,8%, тоді як серед мікробізнесу зупинені 10,4% підприємств.

Представник ЦРІ зауважує, що молодий бізнес загалом краще справляється з військовими викликами – 20,2% компаній 2020-2022 року заснування в минулому році наростили обсяги робіт на 10-40%, тоді як серед компаній старше 2020 року таких 8,5%, а серед старших 2000 року бізнесів – 5,3%.

Перспективи на 2023 рік

Згідно з дослідженням, третина (34,7%) бізнесів очікує на зростання оборотів у поточному році.

Також 27,9% опитаних компаній прогнозують свої перспективи на поточний рік як аналогічні минулорічним. В свою чергу, 22,4% підприємств не бачать перспектив розвитку і прогнозують скорочення оборотів більше половини від 2022 року, а 14,9% респондентів очікують скорочення оборотів в діапазоні 10-40%.

Не бачать перспектив 22,4% підприємств, котрі вказали, що бізнес не працюватиме, або працюватиме на рівні не більше половини від оборотів 2022 року.

Загалом, актуальний середньозважений очікуваний показник оборотів бізнесу у 2023 році в порівнянні з 2022 роком склав +1,8%. Примітно, що при попередньому оцінюванні  в лютому 2023 року цей показник складав +10,3%.

Релокація підприємств майже припинилась

Михайло Лейченко зазначає, що його проект, скоріше за все, припинить аналізувати прогрес в релокації бізнесу, тому що цей тренд майже втратив актуальність, а бізнес в цілому закінчив і більше не планує перенос виробничих потужностей по країні. При цьому деякі підприємства почали повертатись додому – в Харківську, Сумську, Чернігівську області.

За даними дослідження, релокацію не збираються проводити 83% компаній в південних регіонах, 84% – в східних, 85% – на півночі, 86% – в центральних регіонах, та 90% в західних областях. В свою чергу, 9% підприємств на сході та 5% на півдні все ще допускають перенос виробничих потужностей, але поки не вирішували, куди саме.

Що заважає бізнесу відновлюватися?

Головними актуальними проблемами представники українського назвали причини, пов’язані з загальним браком фінансових ресурсів у країні, а саме – відсутність достатньої кількості платоспроможних клієнтів, доступу до кредитних коштів і недостатні обсяги власного капіталу.

Також серед факторів, що негативно вплинули на можливість відновлення, бізнес виділив:

• Відсутність достатньої кількості платоспроможних клієнтів — 49,7%;
• Непрогнозованість розвитку ситуації в Україні та на внутрішньому ринку — 46,1%;
• Непередбачувані дії держави, що можуть погіршити стан бізнесу — 34,0%;
• Відсутність достатнього власного капіталу — 32,4%;
• Перешкоди з боку регуляторних та/або фіскальних органів — 26,1%;
• Високі податки і збори — 23,2%;
• Недоступність кредитних коштів, зокрема по програмі “5-7-9%” — 23,0%.

Примітно, що напряму пов’язані з виробництвом та наймом персоналу фактори відмітила менша кількість респондентів – зменшення рентабельності і неможливість найняти кваліфікований персонал зауважили по 20% представників бізнесу, недобросовісну конкуренцію – 14,8%, а зруйнованість ланцюжків постачання та дорогу логістику – 13,5% і 11,4% відповідно.

При цьому майже 90% бізнесу допомагає країні під час війни 

Згідно з даними дослідження, 89,6% українських підприємств залучені до допомоги країні під час війни, зокрема 65,4% допомагають ЗСУ, 59% додатково підтримують своїх працівників та членів їхніх сімей, 21% приймає участь в гуманітарних проектах, 15% приймають на роботу внутрішньо переміщених осіб, 14% допомагають в відновленні свого регіону або громади. Зовсім не можуть надавати допомогу 10,4% компаній.

Скільки український бізнес потребує фінансування?  

Згідно з дослідженням, представники бізнесу декларують загальну щорічну суму державної допомоги, необхідну йому для розвитку – $8,5 млрд. При цьому більшість компаній (87,6%) заявлять про потреби, які можуть бути “перекриті” за рахунок держпрограми “5-7-9%” – до $1млн, а 71,6% респондентів буде достатньо допомоги до $0,3 млн.

Також Михайло Лейченко уточнює, що найвигіднішою інвестицією є фінансова підтримка мікропідприємств та малого бізнесу – відповідно 72,2% та 42,6% потреб його представників можуть задовільнити порівняно невеликі обсяги коштів до $0,3 млн.

Ситуація з персоналом принципово не змінюється

Представник ЦРІ уточнив, що за час війни бізнес дещо стабілізувався і демонструє тренд на збереження вже задіяного персоналу. При цьому частка працівників, зарплата яких зараз нижче рівня довоєнних показників, також демонструє скорочення – з жовтня 2022 року по квітень 2023 року кількість таких працівників зменшилась з 27% до 18,8%.

Що стосується штатних працівників, то тут можна побачити, що бізнес стабілізувався і намагається втримати вже залучених робітників – актуальні дані демонструють одночасно зменшення кількості звільнень і прийомів на роботу.

Однак, актуальна частка персоналу, що скорочена на поточний момент, знову зросла до 26,0% з 21,2% в лютому-2023. Крім того, суттєво зросло приховане безробіття — у відпустку за власний рахунок відправлено 16,4% з 11,1% в лютому.

Експортний потенціал покращується

За словами Михайла Лейченка, українська бізнес-спільнота за час війни з РФ дуже добре трансформувалась в питанні готовності експортувати свою продукцію.

Дослідження показує, що за підсумками минулого року 59,7% підприємств скоротили експорт, що значно менше наведених вище анаорнічних показників по країні в 83%. При цьому 20,7% респондентів в 2022 році повністю зупинили експорт, тоді як 21,8% зберегли довоєнні об’єми поставок, а 18,3% компаній змогли їх наростити.

Однак, бізнес декларує і ряд проблем, які заважають йому подальше нарощення експортних можливостей:

• неможливість виїзду з кордон чоловіків для бізнес-перемовин і виконання експортних контрактів – 51,2%;
• проблеми з логістикою – 45,8%;
• неможливість чоловікам виїзду за кордон для участі в міжнародних виставках – 39,9%;
• відмова іноземних компаній співпрацювати з українськими партнерами – 25%;
• невідшкодування ПДВ при експорті – 16,7%;
• неможливість оплати участі в міжнародній виставці через обмеження НБУ – 10,7%.

Варто відмітити, що 11,3% компаній не стикались з жодною вищевказаною проблемою, а 3% тільки почали експортувати свою продукцію, і не встигли сформувати власну точку зору.

Комунікація між бізнесом і владою залишає бажати кращого

Представник ЦРІ наводить дані і щодо слабкої взаємодії бізнесу та державного сектору. Так, наприклад, про існування програм державної допомоги за рахунок коштів місцевого бюджету взагалі не знає 90,4% опитаних представників бізнесу, ще 8,2% проінформовані про їхнє існування, і лише 1,4% користувалися такою допомогою.

За його даними, основними напрямками, в яких бізнес зацікавлений співпрацювати з місцевою владою, є:

• отримання грантової допомоги – 49,1%;
• інформаційна підтримка – 43%;
• пільги на сплату місцевих податків і зборів – 36,4%;
• консультаційна допомога – 34,7%;
• зниження оплати за аренду комунального майна – 25,1%;
• допомога в пошуку працівників – 16,6%;
• допомога в релокації бізнесу – 7,7%.

Варто відмітити, що загалом представники місцевої влади оцінюють інтерес до взаємодії з ними зі сторони бізнесу як низький. В 56% громад зазначають, що пропозиції співпрацювати від бізнесу є малочисельними, і у заходах регуляторної політики беруть одні й ті самі компанії. Лише в 12% громад відмітили інтерес до співпраці менш ніж третини представників бізнесу, і в 7,1% громад до половини підприємств готові до взаємодії.

Крім того, з початку війни 39,6% бізнесу скористались тими чи іншими програмами державної допомоги – майже 15% запросили податкові пільги, кошти по “5-7-9” отримали 10,6%, а 60,4% підприємців не подавались на держдопомогу.

Однак, “Дослідження стану, потреб та перспектив бізнесу під час війни з РФ” вказує також і на розбіжність оцінок, які дають одним і тим же проблемам представники бізнесу і громад.

Наприклад, бізнес загалом пристосувався і вирішив проблему зруйнованих війною ланцюжків постачання, внаслідок чого це вважають актуальною проблемою лише 13% підприємців, тоді як серед ОВА це турбує 88% респондентів, а серед громад – 52%. В той же час приватний сектор називає одною з найсерйозніших проблем непередбачуваність законодавчої та податкової політики держави (34%), тоді як в громадах  цей показник складає співставні 31%, а для ОВА –  лише 6%.

Короткі висновки Михайла Лейченка з докладу: 

• Програма державної підтримки “5-7-9%” загалом працює, але бізнес відзначає проблеми із визначенням заставної вартості активів позичальників, які перешкоджають отриманню ними коштів. Особливо це стосується східних регіонів, хоча по всій лівобережній частині країни бізнес і банки, через які оформлюються позики, стикаються з неможливістю “профінансуватись”.
• Недосконала комунікація органів влади з бізнесом. Бізнес стверджує, що  з ним ніхто не спілкується, тоді як ОВА скаржаться, що до них ніхто не приходить для співпраці.
• Експортний напрямок. Попри певний прогрес в цьому напрямі за час війни, Україна повинна далі спрощувати принципи експортного потенціалу, а ще краще – створювати секторальні або галузеві об’єднання бізнесів, наприклад, за видом діяльності, або виробленою продукцією.