В Україні збираються ввести авіаційний збір, який перевізники повинні будуть платити за кожного свого пасажира і комерційний вантаж. Відповідний законопроект №2424 19 травня нардепи прийняли в першому читанні.
Нескладно здогадатися, що новий збір, як тільки його введуть, авіакомпанії внесуть в ціну квитків нарівні з іншими податками і зборами. Тобто платити окремо пасажиру його не доведеться – він має активізуватися в кінцеву вартість квитка.
Згідно з прийнятим документом, авіазборів на кожного пасажира складе:
$ 0,5 на внутрішніх рейсах;
$ 2 на міжнародних рейсах.
Крім цього, перевізник повинен буде заплатити $ 2,5 за кожну тонну вантажу у внутрішньому сполученні і $ 10 – в міжнародному.
У той же час певне коло клієнтів авіаційних компаній буде звільнений від сплати такого збору. Зокрема, платити його не:
діти до 2 років;
транзитні пасажири, які летять через Україну;
пасажири, які летять по сервісним квитками;
пасажири чартерних рейсів, якщо їх число в літаку менше 10.
За словами юристів, проект закону – це запізнілий відповідь держави на багаторічний спір про законність авіазборів з перевізників.
Збір був введений урядом ще в далекому 1993 році. Конституція 1996 року, закон про систему оподаткування, і нарешті податковий кодекс 2011 заклали основи системи оподаткування, один з ключових постулатів якої – будь-які обов’язкові платежі в бюджет вводяться тільки Верховною Радою і завжди законом.
“Всі податки і збори були кодифіковані, і лише тільки авіаційний збір залишався поза контролем законодавця. За інерцією Державіаслужба продовжувала його збирати, а авіаперевізники платити аж до 2014 року”, – розповів UBR.ua керуючий партнер “ECOVIS Бондар і Бондар” Олег Бондар.
Тоді на тлі кризи і інфляційного стрибка виникли перші розбіжності про те, за яким курсом перераховувати збір, коли його платити, і чому, власне, Кабмін делегував невластиві йому фіскальні повноваження авіарегулятору.
Розбіжності вилилися в довгий ряд судових суперечок.
“Позиція держави була явно програшній – збір не був врегульований законом. Спір мав просте рішення-годилося внести зміни до податкового кодексу та встановити порядок оплати авіазборів. Сменявшиеся один за одним профільні міністри, очевидно, знайшли свої пріоритети в іншому. Після п’яти років імітації транспортної політики і бурхливої діяльності в соцмережах тематичний законопроект нарешті був поданий в парламент “, – говорить Олег Бондар.
Відповідати за оплату збору буде Державіаслужба. Перераховуватися він буде в т.зв. Держфонд фінансування цивільної авіації, його основне призначення – оплата витрат регулятора.
“Перевести регулятора на самофінансування за рахунок ринку – без перебільшення екзотичне рішення. Звичайно, будь-які аналогії з” даішниками “на заробітках не надто доречні. Однак процедур контролю за витрачанням коштів Держфонду в законопроекті немає, при цьому законодавець фактично змушує Державіаслужби” заробляти на життя ” самостійно, множачи корупційні ризики “, – помітив Олег Бондар.
За словами юриста, аналогів авіаційного збору не існує ні на залізниці, ні в морському або річковому транспорті, ні в автотранспорті. При цьому все навантаження лягає саме на авіакомпанії – аеропорти, Хендлер, магазини дьютіфрі, GDS (глобальні системи бронювання).
“Інші суб’єкти авіаційного ринку збір не сплачують. До чого призведе ця законодавча ініціатива: перевізники перенесуть збір в тариф, вартість авіаперельоту знову зросте, авіаперевізники втратять в привабливості”, – зазначив у розмові з UBR.ua Бондар.
Якщо звернутися до іноземного досвіду, говорить юрист, то в основному подібні податки можна знайти в багатьох європейських юрисдикціях, з конкурентоспроможною авіаційної індустрією, яка довго зрощує під захистом держави. Але навіть в цих країнах ведуться дискусії про доцільність такого податку і ту шкоду, який він приносить авіації.
Тим складніше пояснити, чому законопроект потрапив до парламенту саме зараз – в розпал кризи, коли вся галузь більше двох місяців перебуває в просте, генеруючи небачені досі збитки. В історії української, та й світової авіації подібних криз раніше не траплялося.
Більшість країн ЄС прийняли рішення підтримати національних перевізників.
Сукупна сума допомоги вже сьогодні перевищує 31 млрд євро. Наприклад, Air France-KLM отримала позику в 3 млрд євро і держгарантії на суму 4 млрд євро, Німеччина виділила 1,8 млрд євро позики TUI Group, держгарантії на суму 1,4 млрд євро були надані Lufthansa Group, SAS отримає у вигляді допомоги та гарантій понад 1 млрд євро.
“Навряд чи варто очікувати, що українська держава буде в змозі надати аналогічну підтримку національним перевізникам. Однак збільшувати податкове навантаження на знекровлений бізнес сьогодні – це проти будь-якої економічної логіки”, – підсумував Олег Бондар.