Подорожчання цукру в цьому році почалося не в сезон консервування, як зазвичай, а в розпал збирання цукрових буряків. Причиною цього є неправильна аграрна політика України в останні 30 років.

Таку думку в соцмережі Facebook висловив президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Алекс Ліссітса.

Він зазначив, що зазвичай Україна споживала і виробляла цукру ± 2 млн т. У зв’язку з тим, що і споживання цукру в країні зменшилася, і зменшилася кількість людей, які проживають в країні, в цьому році очікується його споживання на рівні 1,3 млн т .

«Виникає логічне запитання: чи зможуть вітчизняні цукровиробники задовольнити потреби українського ринку? Адже ціни на світовому ринку також ростуть в результаті неврожаю у Франції і Німеччині. Є проблеми з урожаєм і в інших європейських країнах. Тому відкритим залишається питання: чи буде Україна в цьому році завозити цукор-сирець?

Питань багато. І відповіді на них лежать не в простій площині, адже вони 20-25 річної давності. І, по суті, лежать вони в площині нашої аграрної політики. Якщо подивитися на регулювання, які мали місце на ринку цукру в останні 25 років, то вони не є ринковими, вони не орієнтовані на переобладнання виробництва, вони орієнтовані на збереження статус-кво ситуації, фактичне введення мінімальних цін, контроль за цінами, введення квот на виробництво цукру », – вважає Алекс Ліссітса.

Тобто на український ринок цукру, на його думку, так і не змогли зайти сучасні модернові виробники.

«Зараз ми опинилися в ситуації, коли нам не вистачає цукру, сировини, до цього всього додалися зміни клімату. Україна – країна, яка історично є великим виробником цукру – швидше за все, стане його імпортером », – вважає президент УКАБ і додає, що причиною цього стала« неправильна аграрна політика України в останні 30 років ».

Алекс Ліссітса назвав кілька кроків, які сприятимуть виправленню ситуації.

1. Терміново переводити виробництво цукру в Західну Україну, де дозволяють погодно-кліматичні умови. Для цього потрібно запустити програму стимулювання з державними дотаціями 50% CAPEX.

2. Запустити державну програму відновлення зрошення, адже цукровий буряк в південних регіонах (на Полтавщині, Кіровоградщині та т.д.) в найближчі 10 років точно не зможемо вирощувати через зміни клімату без зрошення.

3. Стимулювати виробників цукрових буряків більше виробляти. Відповідно треба думати, яким чином стимулювати їх – логістика, відшкодування закупівлі вітчизняної техніки і т.п. Терміново необхідна відповідна програма.

4. Стимулювати ринок споживання натурального цукру. Тут взагалі треба визначитися, хочемо ми цього чи ні. Якщо не хочемо, то потрібно думати, які заводи побудувати для виробництва замінників цукру. І чи повинні вони бути натуральними, або штучними? Чи готовий споживач до цього? Чи готові відомства і наша недолуга НААН проаналізувати цей ринок?

«Питань більше, ніж відповідей. Ми готові говорити про проблеми, а ось чи зроблять політики відповідні кроки, думаю – ні! Упевнений, що ви також з цим погодитеся. Тому цукор буде дорожчати і надалі в Україні. Хто хоче, купує зараз, хто ні – буде платити більше », – прогнозує експерт.